У суспільстві  родина  і школа спільно вирішують загальні завдання виховання щасливої людини ,вони разом несуть відповідальність за це .А.С.Макаренко писав:»Я майже не чув ,щоб батьки говорили :»Ми повинні виховувати навіщо школа  заважає? Я майже не чув , щоб педагог сказав:»Школа повинна виховувати ,навіщо родина заважає?» Навпаки ,школа вимагає ,щоб батьки виховували  своїх дітей ,а батьки чекають цього від школи .Обопільні  претензії і повинні  бути спільними зусиллями. Але ці спільні  зусилля тоді можуть привести до бажаних результатів ,коли родина знає ,що робить школа ,а школа знає ,у яких конкретних  умовах і як виховуються діти у кожній родині. Це дозволяє школі правильно керувати сімейним вихованням, направляти його.

   В умовах будь – якого суспільства всі діти охоплені  суспільним вихованням ,але значення родини не применшується ,навпаки її виховна роль зростає ,наближаючись до рівня суспільного, котре здійснюється спеціальними педагогічними установами.

Родина – первинний осередок суспільства, він є тим середовищем у якому з найбільшим успіхом здійснюється виховний вплив на дітей. Тут вони одержують перші знання у навколишньому середовищі, перший соціальний досвід.

   Поведінка батьків у сімейному вихованні має вирішальне значення. А. С. Макаренко писав: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте, або караєте її. Ви виховуєте її в кожен момент свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви вдягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте, або засмучуєтесь, як ви спілкуєтесь з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету – все це має для дитини велике значення.»

   У школі вчитель навчає і виховує, а батьки не тільки виховують, вони живуть разом з дітьми. У них більше точок дотику, ширші можливості впливу на дітей у різноманітних життєвих умовах. Крім того, сімейний колектив – це спільна діяльність, побут, відносини – більш стабільний, ніж шкільний. Разом з тим родина поєднує людей різних за віком, досвідом, професією. І чим більший життєвий і соціальний досвід родини, вища їхня культура, кращі взаємини, тим сильніше родина може вплинути на виховання дітей.

Родина сприяє виробленню багатьох навичок і звичок – трудових, гігієнічних, культурних і моральних. У родині виховується характер, формуються переконання. Переконання сформовані в дитинстві найбільш міцні і діючі. У родині діти знайомляться з  відношеннями дорослих до своїх обов’язків, праці, до подій, що відбуваються, їхня думка завжди впливає на дітей, їхні вчинки. Це формулює суспільні інтереси дитини, її ідеали, породжує у неї бажання взяти активну участь у житті суспільства, народжує велику і гарну мрію, впливає на її життєві цілі. Разом з тим обивательські вдачі, егоїстичний практицизм, п’янство у родинах впливають на дітей негативно, народжують в них зневагу, черствість, лицеміріє та егоїзм. 

   А.С.Макаренко писав :»Виховання дитини – це велика, серйозна і відповідальна справа ,і вона звичайно, важка. Якщо ви народили дитину –це означає на багато років вперед  ви віддали їй  все напруження вашої думки, всю вашу увагу і всю вашу волю.

Батьки повинні чітко уявляти, кого їм треба виховувати, яких людей потребує суспільство ,яка людина може принести користь і радість родині і всім людям.

Важко знайти батька чи матір, які б не бажали щастя своїм дітям, не мріяли про те, щоб ті росли здоровими, розумними і чуйними до інших і в першу чергу до батьків, до рідних. Однак у житті таке виховання і взаєморозуміння досягається не завжди. Протягом усієї історії людства так і не вдалось знайти універсальний рецепт успішного родинного виховання. Чому? Тому що однакових дітей і батьків не існує. Кожна особистість неповторна. Щоб досягти успіху у вихованні батькам необхідно засвоїти кращі надбання родинної педагогіки.

  Дитина потребує постійної любові до себе. Саме це почуття надає їм відчуття захищеності, безпеки і впевненості в собі. Батьки повинні чітко і правильно ставити вимоги до дитини. Вони мають бути однаковими в школі і вдома.

Перш за все має бути чітко організований правильний режим дня школяра. Незалежно від того, всупереч бажанню погратися, або погуляти, виховувати звичку сідати за уроки, сформулювати вміння швидко включатись в роботу, працювати в швидкому темпі. Дослідження показали, що у тих дітей, хто гарно навчається є чітко встановлений час для виконання уроків і вони його чітко дотримуються. Такі діти зізнавались, що коли приходить час уроків, вони втрачали інтерес до ігор. Без режиму немає успіху. Режим дня не повинен змінюватись через те, що по телевізору йде цікавий фільм, мультфільм чи прийшли дорослі у гості. До речі, не завжди телевізор несе позитив у дитини, яка багато часу відводить перегляду фільмів жахів виникає загроза паталогічної поведінки. Американські вчені дослідили, що у дитини віком до 8 років, яка переглядала агресивні фільми ступінь побаченого у фільмах насильства переносився у життя в 30 – річному віці. Після появи у 1975 році телебачення у Південній Африці рівень насильства зріс майже у два рази. Чим більше часу дитина втрачає на телевізор тим менш стійкою є у неї увага, розсіяна мова, пасивна поведінка. Перегляд телепередач для дітей дорослі вдома повинні контролювати.

  Кожна мама і тато хоче, щоб дитина ходила до школи із задоволенням. Що ж для цього потрібно? Перш за все: не кажіть нічого поганого про школу в присутності дітей, слідкуйте за тим, щоб ваша дитина вчасно лягала спати, цікавтесь завданнями і книжками, які вона приносить додому. Читайте самі, дитина повинна бачити, що ви не лише дивитесь телевізор. Привчайте дитину виконувати домашні завдання самостійно, при цьому лише контролюйте правильність виконаного. Працюйте додатково, випереджаючи школу. Помилки у дитячих роботах не виправляйте самі, а запропонуйте це зробити дитині. Прислухайтесь до дитини. Спробуйте зрозуміти її. Приймайте участь у житті класу. Дитині приємно, коли школа буде частиною вашого життя. Не вимагайте від дитини відразу багато. Не давайте непосильних завдань. Пам’ятайте:

1. Якщо дитину постійно критикують ,вона вчиться ненавидіти

2. Якщо живе у ворожнечі ,вчиться агресивності.

3. Якщо висміюють ,стає замкнутою.

4. Якщо підбадьорюють ,вчиться вірити у себе .

5. Якщо хвалять ,вчиться бути вдячною.

6. Якщо зростає у чесності ,вчиться  бути справедливою

7. Якщо  росте в безпеці ,вчиться вірити в людей

8. Якщо підтримують вчиться цінити себе.

9. Якщо живе в дружелюбності ,в порозумінні вчиться знаходити любов у світі.

  Школа і родина-одне велике ціле Спільні діти ,спільні проблеми ,спільні завдання. Дружна спільна робота школи і сім’ї  - це великий успіх у вихованні підростаючого покоління.